Українська народна пісня «А вже років двісті»

Народна пісня-туга за козацтвом часів гетьманщини. Виконує гурт “Гуляйгород”. Текст пісні:

А вже років двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить, виглядає долю:
“Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із біди!”
“Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.
Ой рада б я вийти, та сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.”
Вже з ратищ козацьких серпи поробили.
А шаблюки гострі на коси побили,
“Гей, гей, козаченько молодий,
А де ж твій кониченько вороний?”
Що кінь, то у плузі, а козак за плугом,
Понад Дніпром ходить, розмовляє з лугом.
“Гей, гей, козаченько, бери ніж,
Де зустрінеш воріженька, там і ріж!”
Ой пане Богдане, нерозумний сину!
Занапастив Польщу, ще й нашу Вкраїну.
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.

«Вже більше років двісті» — українська народна пісня про народну тугу за козацтвом і за правами України за часів існування Гетьманщини. Демонструє глибокий народний народний сум за булими вольностями, констатує невільне і скрутне положення українців в складі Російської імперії. Пісня складена в кінці 18 столітті. Правильне виконання цієї пісні передбачає гнівний і «не примиренний» голос. Традиційно виконується в три голоси. Пісня була записана Анатолієм Свидницьким в 1850х роках, ця пісня була популярною в 19 столітті на території всієї України і в Кубані. В 1901 році текст пісні опублікував Іван Франко. В Російській імперії і СРСР ця пісня перебувала під суворою забороною цензури, виконання каралося. Тільки в кінці 1980х років із ослабленням цензури ця пісня почала виконуватися на концертах. З 1988 року ця пісня перебувала в постійному репертуарі чоловічого народного хору «Чумаки» під керівництвом В. Триліса (м. Київ). Саме виконуючи цю пісню хор «Чумаки» зайняв 1 місце серед чоловічих хорів на хоровому конкурсі ім. М. Леонтовича 1993 року. Пісня має декілька варіантів виконання.
wikipedia.org

Ще варіант тексту пісні:

А вже літ більш двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:

– Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, козаченько, із біди.
– Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.

Ой, рада б я вийти,
Так сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
За брата Богданом.

А його самого
Забрали в кайдани.
Гей, ти Богдане, Богдане,
Нерозумний гетьмане Богдане!
З нарізниць козацьких
Серпи й поробили.

Ще й гострі шаблюки
На ножі змінили.
Гей, ти, козаче, хапай ніж,
Де побачиш вороженька, там й ріж.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *